Трансформація конституційно-правового статусу прокуратури в Україні та зарубіжний досвід

Стаття присвячена аналізу трансформації конституційно-правового статусу прокуратури в незалежній Україні, від її радянської моделі із широкими контрольно-наглядовими повноваженнями до прокуратури демократичної, правової держави, її місця в сучасній системі органів державної влади.У статті аналіз сучасних реформаторських процесів в системі вітчизняної прокуратури поєднано із висвітленням моделей в новітній світовій конституційно-правовій практиці до різних гілок влади, а від так місця ролі і значення прокуратури в системі державної влади. В науковій конституціоналістиці існує кілька варіантів віднесення прокуратури до тієї чи іншої гілки державної влади або взагалі визначення її у якості окремого органу державної влади. Варіант віднесення прокуратури до системи виконавчої влади успішно зреалізований у державотворчій практиці США, Данії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Австрії, Польщі, Швеції.Має право на своє життя модель включення прокуратури до законодавчої гілки влади, але вона не набула значного поширення. На противагу цій моделі віднесення прокуратури до судової гілки влади стало реальністю в Іспанії, Болгарії, Хорватії та інших країнах. В Конституції цих держав положення про органи прокуратури та регламентацію їх діяльності містяться в розділах про судову владу. Крім зазначених основних варіантів визначення конституційно-правового статусу прокуратури існують й інші, які менш поширені.Проблема визначення місця прокуратури в системі розподілу державної влади в Україні була однією з постійних дискусійних тем, щодо якої висувалися різні концепції та велися тривалі науково-теоретичні суперечки. Революція Гідності 2014р. стимулювала розвиток сучасного етапу конституційного процесу та внесення змін до Конституції в частині правосуддя, що відкрило шлях для реформування прокуратури в Україні. Стаття 131 Конституції України, що унормовує конституційно-правовий статус прокуратури закріпила нове унормування органів прокуратури, їх місця в системі органів державної влади.

Статья посвящена анализу трансформации конституционно-правового статуса прокуратуры в независимой Украине, от ее советской модели с широкими контрольно-надзорными полномочиями в прокуратуру демократического, правового государства, ее место в современной системе органов государственной власти.Анализ современных реформаторских процессов в системе отечественной прокуратуры объединенн с освещением моделей прокуратуры в новейшей мировой конституционно-правовой практике ее места, роли и значения прокуратуры в системе государственной власти. В научной конституционалистики существует несколько вариантов отнесения прокуратуры к той или иной ветви государственной власти или вообще определения ее в качестве отдельного органа государственной власти. Вариант отнесения прокуратуры к системе исполнительной власти успешно реализован в государственном строительстве США, Дании, Франции, Нидерландах, Германии, Австрии, Польши, Швеции.Имеет право на свою жизнь модель включения прокуратуры в законодательную ветвь власти, но она не получила широкого распространения. В противоположность этой модели отнесения прокуратуры к судебной ветви власти стало реальностью в Испании, Болгарии, Хорватии и других странах Европы. В конституции этих государств положения об органах прокуратуры и регламентации их деятельности содержатся в разделах о судебной власти. Кроме указанных основных вариантов определения конституционно-правового статуса прокуратуры существуют и другие, но менее распространенные.Проблема определения места прокуратуры в системе разделения государственной власти в Украине была одной из постоянных дискуссионных, в отношении которой выдвигались различные концепции и велись длительные научно-теоретические споры. Революция Достоинства 2014г. стимулировала развитие современного этапа конституционного процесса, и внесения изменений в Конституцию в части правосудия, открыла путь для реформирования прокуратуры в Украине. Статья 131 Конституции Украины, нормирующая конституционно-правовой стат

The article is devoted to the analysis of the transformation of the constitutional and legal status of the prosecutor's office in independent Ukraine, from its Soviet model with broad control and supervisory powers to the prosecutor's office of a democratic, rule of law state, its place in the modern system of public authorities.In the article, the analysis of modern reform processes in the system of the national prosecutor's office is combined with the coverage of models in the latest world constitutional and legal practice to different branches of power, and from that place the role and importance of the prosecutor's office in the system of state power. In scientific constitutionalism, there are several options for attributing a prosecutor's office to a particular branch of state power, or even defining it as a separate body of state power. The option of attribution of the prosecutor's office to the executive power system has been successfully implemented in the states making practice of the USA, Denmark, France, the Netherlands, Germany, Austria, Poland, and Sweden.The model of including the prosecutor's office in the legislative branch has the right to life, but it has not become widespread. Contrary to this model, the prosecution's attribution to the judiciary became a reality in Spain, Bulgaria, Croatia and other countries. In the Constitution of these states, the provisions on prosecutorial authorities and the regulation of their activities are contained in the sections of the judiciary. In addition to these basic options for determining the constitutional status of the prosecutor's office, there are others that are less common.The problem of determining the position of the prosecutor's office in the system of distribution of state power in Ukraine was one of the constant topics of discussion, on which various concepts and long-standing scientific and theoretical disputes were raised. The Revolution of Dignity in 2014 stimulated the development of the current